Група фізиків з університету Ланкастера створила лабораторну модель для вивчення ранньої історії Всесвіту, повідомляє журнал Nature.

Учені вважають, що на ранньому етапі свого існування наш Всесвіт пережив період дуже швидкого розширення, що й вплинуло на його подальшу структуру. За однією з версій теорії струн, розширення було спричинене зіткненням двох бран - гіпотетичними тривимірними об’єктами, які існують у просторі більшої розмірності.

І відповідно до даної гіпотези, весь наш Всесвіт знаходиться на одній такій брані, і розширення було викликане зіткненням цієї брані з іншою браною, у результаті чого утворилася безліч дефектів - струн, якими пронизаний наш простір. У результаті коливань і взаємодії цих струн виникають всі фундаментальні частки і їхні фундаментальні взаємодії.

Для перевірки даної гіпотези фізики використовували цікаву модель: циліндр розміром 8 на 45 міліметрів, заповнений рідким гелієм-3 (ізотоп гелію, ядро якого містить два протони й нейтрон).

Слід зазначити, що гелій-3, охолоджений до температури 0,15 градуса вище абсолютного нуля, стає надтекучою рідиною й у ньому виникають квазічастинки, здатні без опору переміщатися в ній. Надтекучий гелій може існувати у двох фазах, умовно названих А і Б. При переході з однієї фази в іншу квазічастинки можуть мати опір.

За допомогою магнітного поля фізики створили з гелію своєрідну модель: розмістили тонку смужку фази А між двома розділами фази Б, що представляли собою аналог бран. Дослідники вважають, що поведінка рідкого гелію математично описується приблизно тими ж рівняннями, що й події в ранньому Всесвіті.

Фізики повідомляють, що коли вони забирали магнітне поле, то фаза А зникала, а брані зіштовхувалися. Здавалося б, зі зникненням фази А квазічастинки повинні були перестати зустрічати опір, однак він продовжував існувати - виходить, щось повинне було його викликати. На думку вчених, викликали його квантовомеханічні дефекти, що виникли при зіткненні - аналоги струн, які передбачаються теорією.